За заповітами Великого Вчителя
Указом Президента України 2013 рік проголошений роком дитячої творчості.
Турбота держави на відповідальному етапі формування громадянського суспільства про розвиток його творчого потенціалу, визначення конкретної позиції суспільства і держави стосовно молодого підростаючого покоління безумовно приводить до висновку щодо підвищення у цьому сенсі ролі і відповідальності навчального закладу, вчителя, вихователя...
Напередодні традиційного на Кіровоградщині 42 обласного зльоту молодих вчителів, започаткованого Василем Олександровичем Сухомлинським, у ході підготовки до його проведення на основі осмислення концептуальних думок, ідей, узагальнень, зроблених великим педагогом – висловлених у його творах, листах, «Етюдах» і інших різних формах спілкування з науковцями, колегами, а також аналізу сучасних матеріалів: думок, характеристик, оціночних суджень про роботу молодих педагогів пропозицій, висловлених у анкетах, поневолі доводиться вдаватися до порівнянь, співставлень, аналогій.
Дійсно, за 45 років, які минули з першого зльоту, до підготовки і проведення якого долучився сам Василь Олександрович і до нинішнього, багато чого змінилося. Насамперед, змінився соціально-економічний устрій нашої держави, Україна стала незалежною. Невпізнанно змінилася школа і не лише за назвою, оснащенням, зовнішнім виглядом, а скоріш за все – глибинними змінами у самому навчально-виховному процесі, в практику якого ввійшли новітні інформаційно-комунікаційні технології. Інформаційний вибух вплинув на зміну мислення і світосприйняття, яке базується на безмежних можливостях інформаційного простору. Змінився корінним чином педагогічний інструментарій вчителя.
Героями дитячих казок стали не лише метелик, сонечко, а й кібер-образи.
І при цьому всьому думки Василя Олександровича, його безцінна педагогічна спадщина залишається у колах педагогічної, батьківської громадськості актуальною, викликає великий інтерес, спонукає до роздумів і не лише в Україні, народ якої викарбував ім’я Вчителя Сухомлинського в ряду 100 Великих Українців, а й на багатьох віддалених від нашої держави континентах, багатьох державах світу з різними соціально-економічними формаціями, різними формами і методами суспільного життєустрою.
Хіба не актуально звучать його думки про народження громадянина, або розмова з молодим директором, а культи книги, матері, а шкільні свята, на яких моделювалися життєві події простих українців – свято вишневої квітки, свято хліба; або нехитрі пристрої для вправлення хлібороба зі всим, що подарувала полита потом трударів земля, а сад матері, шкільна теплиця, зелений клас, шкільні діляночки… Все це зворушує душу, викликає щемне сприйняття і хвилювання. Очевидно, ключовим словом у даному випадку є слово «душа». Мабуть саме це ріднить Сухомлинського з Шевченком, шану якому віддають теж у цілому світі, а сучасна історія посвятила їх у один ряд Великих Українців.
Психологія людини дійсно піддається змінам найменше. Турбота про душу, інтелект, характер розвиток природних обдарувань так відчутно зачіпає серце навіть нинішнього пересічного жителя планети Земля. Тому так багато однодумців у Сухомлинського у різних країнах світу.
Хіба не повчальним для вчителя, а може і для державного діяча є ставлення Сухомлинського до слова, повага до його магічної сили впливу на людей. Василь Олександрович вважав, що слово є основним будівельним матеріалом вчителя і тому до слова треба ставитись обережно, адже кожне слово рідної мови має своє обличчя, у нього як у квітки свій неповторний аромат, забарвлення, відтінки.
Для працівників освіти заповіти Василя Олександровича на професійному рівні стали неоціненною педагогічною спадщиною, якій слідують працюючі творчо педагогічні колективи Кіровоградщини, вчителі, вихователі, майстри, що особливо приємно відзначити – педагогічна молодь, до якої Василь Олександрович ставився з особливою увагою і повагою, як до молодого паростка, який лише пускає на педагогічній ниві своє коріння. Що зробити, щоб це коріння укріпилося у ґрунті педагогічного процесу і дало потужну гіллясту рослину, привабливу для всього сущого на землі.
Василь Олександрович був генератором педагогічних ідей, сам ставав їх бранцем і в той же час умів залучити у їх орбіту колег-однодумців, керівників органів освіти, державних діячів. Навколо проблеми, якою він зацікавлювався сам, вмів зацікавити інших педагогів і не лише в Україні. Його безмежне листування з науковцями, колегами-педагогами, керівниками закладів освіти засвідчує, що висновки Василь Олександрович робив з врахуванням думок і пропозицій, а іноді вони народжувались у гарячій полеміці.
За влучним висловом Сухомлинського «Творчість – це діяльність, в якій розкривається духовний світ особистості, своєрідний магніт, що притягує людину до людини».
І дійсно, у орбіту своїх спостережень, пошуків, роздумів Василь Олександрович залучав своїх однодумців.
У листі до Сухомлинського Кодак Микола Іванович, директор Дереївської школи Онуфріївського району, який після Василя Олександровича очолив Павлиську школу, у 1967 році пише: «Над статтею про творчість учителя працюю... пришлю на Ваш розгляд і суд».
«Творчість учителя», як ці тодішні слова співзвучні нинішньому часові. Адже лише творчий вчитель може розгледіти у дитині і її природні обдарування, і покликання, яке за Сухомлинським є «паростком таланту», і є, безумовно, рушійною силою у розвитку дитячої творчості – що визначено як основне цьогорічне завдання у освіті держави. Дитячу творчість можуть розвивати лише творчі вчителі.
Далекоглядність мудрого наставника педагогів у роздумах про вчителя підтверджується і тим, що він у своєму колективі, переймаючись створенням творчої атмосфери, приділяв найбільше уваги педагогічній молоді. Тепер це називається інвестиціями у майбутнє.
Саме тому, окрилений високою державною нагородою – званням Героя Соціалістичної праці, члена-кореспондента Академії педагогічних наук, зразу ж після Всесоюзного з’їзду вчителів у 1968р. Василь Олександрович зайшов до обкому профспілки з пропозицією, яку аргументував так: «Керівниками займаються органи освіти, учителями – інститут удосконалення кваліфікації, а ось молодий вчитель в перші свої найскладніші кроки теж потребує негайної підтримки» і запропонував обкому профспілки започаткувати в області зльоти молодих вчителів. Цю думку він висловив у своїй доповіді з трибуни першого зльоту педагогічної молоді області.
Звідси і взяла витоки система роботи з молодими педагогічними кадрами Кіровоградщини, яка з року в рік удосконалюється завдяки спільним зусиллям органів державної влади, управління освіти, інституту післядипломної освіти, педагогічного університету.
З роками у області став проводитися «Тиждень молодого вчителя», який практично крім основної функції – підтримки педагогічної молоді, соціально-педагогічній її адаптації, утвердження за наслідками найскладнішого першого року трудової діяльності у вірності обраній професії, у якій постійно присутня своя особлива романтика; забезпечує привернення уваги до освітянських проблем громадськості, владних структур, господарників, які на етапах проведення «Тижня молодого вчителя» на рівні трудового колективу, району, міста активно допомагають освітянам, відгукуються на скромні запити вчителів і допомагають організувати свято для учительської молоді.
Щира вдячність всім добротворцям за таку допомогу і увагу.
326 молодих педагогів приступили до роботи у закладах освіти області у 2012-2013 навчальному році. У їх трудових книжках з’явився перший запис, про початок трудового шляху на осяяній генієм Сухомлинського та його послідовників педагогічній ниві Кіровоградщини.
Серед молодого педагогічного поповнення – випускники Київського національного педагогічного університет у ім. М.П.Драгоманова, Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, Уманського державного педагогічного університету ім. П.Тичини і найбільше – це випускники Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, і також випускники Олександрійського (Кіровоградської області), Новобузького (Миколаївської області) педагогічних коледжів, Карсунь-Шевченківського (Черкаської області) педучилища ім. Т.Г.Шевченка та Кіровоградського музичного училища.
Про таку широку географію професійної підготовки стало відомо з анкет молодих вчителів.
А ще приємно було з анкет дізнатися про високу оцінку педагогічних колективів, у яких за допомогою старших колег, при їх постійній підтримці і допомозі легше було долати всі складнощі у роботі, профкомам, які постійно турбуються про педагогічне навантаження, а відповідно і заробітну плату, розмірами якої, держава ще не балує молодого вчителя; переймаються профспілкові організації вирішенням побутових проблем, умовами праці тощо.
У роботі обласного, районних і міських зльотів, як правило, беруть участь кращі вчителі – переможці конкурсу «Учитель року», Лауреати обласної премії В.О.Сухомлинського, які, як робив це колись Василь Олександрович Сухомлинський, на перших зльотах, передають молодим вчителям естафету передового педагогічного досвіду. Цей урочистий момент впродовж всіх років є кульмінаційним елементом обласного зльоту, яким підкреслюється велика відповідальність молодих спеціалістів за примноження творчою працею педагогічних надбань старших поколінь, піднесення педагогічного іміджу Кіровоградщини на тернах держави.
І знову, в 42-е естафету педагогічних надбань старших колег цього року приймуть у свої руки молоді, енергійні, розумні, дотепні, креативні і перспективні вчителі, як інвестицію у майбутнє освіти Кіровоградщини на менш ніж на 25 років, і з роками вони теж будуть передавати естафету новому прийдешньому молодому поколінню спеціалістів освіти, представникам нової генерації освітян, які теж будуть слідувати заповітам Великого Вчителя України В.О. Сухомлинського.
Письменник І.Цюпа назвав Сухомлинського Добротворцем. Це досить влучне визначення наповнене глибоким змістом життя видатної людини, молодість якої обпалена Великою Вітчизняною війною, де він дістав поранення, втратив своє перше кохання і сина-первістка, віддав частку свого життя, серця і здоров’я Вітчизні, у повоєнні роки і до останнього свого подиху засівав педагогічну ниву зернами добра, гуманізму, мудрості, віддавав серце дітям і всьому оточенню сповна, переймався громадськими справами.
І нині на тих, хто творить добро тримається життя, у зв’язку з цим від імені багатьох поколінь молодих спеціалістів освіти Кіровоградщини хочеться висловити щиру вдячність всім добрим людям, без яких неможливе було б проведення таких унікальних в Україні зльотів. Мусимо подякувати організаціям профспілки працівників освіти і науки України і низько вклонитися освітянам Одеської, Київської, Черкаської, Полтавської, Чернігівської областей, м. Києва, які приймали делегації педагогічної молоді нашої області, щедро ділилися своїм досвідом і надбанням, Академії педагогічних наук України, особисто академікам: Президенту АПН – Кременю В.Г., Сухомлинській О.В., Савченко О.Я. за те, що опікуються великим ім’ям Василя Олександровича, підтримують високий імідж у світі його педагогічної спадщини. Щира вдячність народним депутатам України – нашим землякам: Ігорю Федоровичу Шарову, який особисто упродовж багатьох років звертається з привітанням до кожного учасника зльоту, дарує їм власні твори, сприяє у забезпеченні транспортних витрат, що дозволяє молодим вчителям значно розширити коло своїх життєвих вражень, які у продовж багатьох років використовуються у виховній і навчальній роботі.
З добрим і щирим серцем простягнули руки допомоги і підтримки цьогорічному зльоту народні депутати України Кузьменко С.А., Грушевський В.А., Березкін С.С, Єдін О.Й. та окремі підприємці Кіровоградщини. Щира вдячність всім добро творцям від молодої генерації освітян Кіровоградщини.
С.Скалько
Голова Кіровоградської обласної організації профспілки
працівників освіти і науки України
Заслужений працівник профспілок України
Заслужений працівник освіти України, лауреат премії ім. В.О. Сухомлинського